Рідна мені Тульчинщина, як завжди, гідно відзначила День пам’яті та примирення. Дивовижна концертна програма за участю талановитої молоді, ще раз нагадала, що наші прадіди боролись за мирне життя своїх дітей, онуків, правнуків.

Саме з Тульчинським краєм пов’язана історія моєї родини у воєнний час. Лише один із трьох моїх прадідусів повернувся живим з фронту. Сила Кіндратович з Ганнополя брав участь у Яссько-Кишинівській операції, де і отримав важке поранення. Втратив пам’ять. Документи його знайшли на полі бою, тому і вирішили, що він серед померлих.

Моя прабабуся пішки здолала відстань у 465 кілометрів до Умані і там, обходивши усі медичні частини, лише в останньому госпіталі їй, вказали на чоловіка без пам’яті, але який увесь час повторював одне ім’я – Ліда, – так звуть його доньку – мою бабусю. Прадідуся ледь можна було впізнати. Поранення було важке. Все своє післявоєнне життя він так і прожив з роздробленими лопаткою, ключицею і травмою черепа. Але продовжив працювати будівельником у колгоспі в Ганнополі.

Таких історій безліч, як і родин, які не оминула Друга світова війна.

 

Leave a reply

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *