ЛЮДЯМ, ЯКІ ДАРУЮТЬ ДОБРО, ВОНО ОБОВ’ЯЗКОВО ПОВЕРТАЄТЬСЯ
Коли кажуть, старість – не радість, це про тутешнє буття. Тут усе нагадує, що час невблаганний. Будівля стаціонарного відділення постійного проживання одиноких громадян у с. Тиманівка Тульчинського району зведена 1876 року – колишня церковно-парафіяльна школа. З плином часом стіни школи, де колись гомонів дитячий сміх, стали рідним домом для одиноких людей похилого віку.
Навіть годинник на башті уже давно не відраховує часу, ніби нагадуючи, що для більшості тут час зупинився тоді, коли вони опинились у цих стінах. Кожен підопічний має свою болючу та важку історію життя. Кожен, при зустрічі хоче нею поділитись, щоб хтось вислухав та сказав добре слово.
Мабуть, саме добре слово та увага, це тут найцінніше. Саме завдяки чуйності та любові до своєї справи персоналу, підопічні стаціонарного відділення відчувають себе ніби у колі рідних. Зараз тут проживають 40 осіб, найстаршому – під 90 років.
Під час нещодавнього візиту Лариса Білозір передала для них памперси та постільну білизну і спецодяг для персоналу – це частина речей із міжнародної гуманітарної допомоги, яку отримала ГО “Життя та розвиток громад”, яку Лариса Миколаївна очолює, від закордонних партнерів. Подібну допомогу також отримали й інші подібні заклади у різних районах Вінниччини.
ШАНУЙМО СТАРІСТЬ!
